Про сутність шлюбного договору, предмет його регулювання й межі застосування та про те, на що слід звертати увагу при розгляді спорів відповідної категорії, розповіли судді Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Ольга Ступак і Василь Крат на онлайн-заході «Шлюбний договір».

Ольга Ступак зауважила, що шлюбний договір – це цивілізований механізм врегулювання специфічних відносин між подружжям, який дає змогу уникнути потенційних конфліктів у майбутньому. Суддя сказала, що сьогодні в суспільстві дуже важливо впроваджувати ідеї злагоди й примирення і в разі виникнення спірних питань намагатися вирішувати їх у позасудовий спосіб. Суд – це остання інституція, до якої мають звертатися сторони конфлікту. 

Доповідачка зазначила, що судова практика щодо шлюбних договорів залишається сталою, і звернула увагу на деякі важливі правові висновки. 

Вона навела постанову КЦС ВС від 6 вересня 2023 року у справі № 760/18875/20, у якій розкрита правова природа шлюбного договору. Суд вказав, що шлюбний договір є особливим способом урегулювання наявних або тих, що можуть виникнути між подружжям у майбутньому, майнових відносин, засобом захисту майнових прав подружжя, а також засобом здійснення майнових обов’язків. Тому відповідно до ст. 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

У постанові від 19 березня 2025 року у справі № 686/30682/23 КЦС ВС розвинув позицію щодо застосування принципу свободи договору у шлюбних правовідносинах. Суд зазначив, що сторони не можуть на власний розсуд врегулювати в договорі свої відносини лише у випадках, якщо є пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства, заборона випливає зі змісту акта законодавства, така домовленість суперечить суті відносин між сторонами. В цій справі суд дійшов висновку, що сторони у шлюбному договорі врегулювали майнові відносини між подружжям; позивачка не довела, що умови шлюбного договору поширюються на майно, придбане подружжям, до його укладення.

Про поширення на шлюбний договір іншого принципу – обов’язковості договору – йдеться в постанові КЦС ВС від 5 березня 2025 року у справі № 362/1998/23.

Доповідачка звернула увагу на постанову КЦС ВС від 4 грудня 2024 року у справі № 754/12379/20. ВС погодився з висновком апеляційного суду про те, що, уклавши шлюбний договір, сторони визначили правовий статус майна, набутого ними у шлюбі. Якщо спірна квартира придбана під час перебування сторін у шлюбі, зареєстрована на ім’я відповідача, немає підстав для визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя, оскільки так визначено  умовами шлюбного договору.

У постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 522/23757/17 про фраудаторність шлюбного договору КЦС ВС вказав, що встановлення спрямованості оспорюваного шлюбного договору на недопущення звернення стягнення на нерухоме майно боржника, що вочевидь не можна визнати добросовісними діями, свідчить про наявність підстав для визнання недійсним такого шлюбного договору. А в постанові КЦС ВС від 6 вересня 2023 року у справі № 755/3563/21 розглянуто ознаки фраудаторності шлюбного договору. Суд дійшов висновку, що шлюбний договір між подружжям (відповідачі) укладений за наявності в чоловіка непогашених боргових зобов’язань за договорами позики перед позивачем. Тому суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про визнання його недійсним.

Ольга Ступак проаналізувала постанову КЦС ВС від 30 квітня 2024 року у справі № 947/28025/20. Суд вказав, що оскільки шлюбний договір не містив умов щодо заборони дружині укладати будь-які правочини, пов’язані зі спірним майном, яке умовами шлюбного договору визнано власністю дружини, то оспорювані договори дарування не порушили права чоловіка.

Питання щодо ознак надзвичайно невигідного матеріального становища, які містить шлюбний договір, КЦС ВС розглянув у постанові від 10 травня 2022 року у справі № 755/5802/20. Також про дискримінаційні умови шлюбного договору йдеться у постанові КЦС ВС від 14 серпня 2024 року у справі № 522/3974/20.

Ольга Ступак розглянула і постанови КЦС ВС від 17 червня 2020 року у справі № 761/46925/18 щодо умов шлюбного договору про утримання одного з подружжя іншим; від 24 лютого 2022 року у справі № 216/2153/21 – про застосування умов шлюбного договору при розгляді подання державної виконавчої служби про визначення частки майна боржника та ін.

Презентація Ольги Ступак – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Shlybnui_dogovir.pdf

Василь Крат відзначив із посиланням на статистику певне зростання популярності шлюбних договорів серед українців за останні роки. Однак кількість таких договорів усе ще невелика порівняно із зарубіжними правопорядками.

На прикладі судової практики він проаналізував фундаментальні засади приватного права, що застосовуються до шлюбного договору. У постанові від 5 березня 2025 року у справі № 362/1998/23 КЦС ВС вказав, що одним із фундаментів сучасного приватного права є обов’язковість договору. Цей принцип, без сумніву, поширюється й на шлюбний договір. Тобто з укладенням договору його сторони набувають обов’язки (а не лише суб’єктивні права), які вони мають виконувати.

Невиконання обов’язків, встановлених у шлюбному договорі, може відбуватися при: розірванні шлюбного договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні шлюбного договору в судовому порядку; припиненні зобов’язання на підставах, що містяться в гл. 50 ЦК України; недійсності шлюбного договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Крім того, в цій постанові йдеться про тлумачення шлюбного договору. Суд зазначив, що сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності шлюбного договору мають тлумачитися судом з урахуванням принципу тлумачення favor contractus на користь його дійсності, чинності та виконуваності. При цьому, вирішуючи спір, суд здійснює тлумачення змісту шлюбного договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту шлюбного договору.

Відповідаючи на запитання, чи може діяти декілька редакцій шлюбного договору, Василь Крат звернув увагу, що в силу різних причин не виключені в цивільному обороті ситуації, за яких примірники одного й того ж договору матимуть відмінні (не ідентичні) редакції. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної зі сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил у договорі саме за їх допомогою має вирішуватися «конкуренція» примірників договору стосовно тих чи інших умов. Якщо сторони не врегулювали в договорі парафування та визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним і прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються, і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства (див. постанову КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

У постанові КЦС ВС від 6 серпня 2023 року у справі № 755/3563/21 зроблено висновок про те, що шлюбний договір є універсальним регулятором між учасниками приватних відносин. Тобто сторони можуть домовитися, що майно, набуте за час шлюбу, але після укладення шлюбного договору, буде набуватися сторонами на праві спільної часткової власності; режим спільності майна (ст. 60 СК України) може бути змінений за домовленістю сторін на режим роздільності. Сторони можуть включити до шлюбного договору умову, що повністю виключає можливість виникнення в майбутньому спільного подружнього майна. При цьому майно, набуте за час шлюбу, належатиме кожному з подружжя на праві приватної власності (роздільне майно).

На розвиток попередньої позиції КЦС ВС у постанові від 5 березня 2025 року у справі № 362/1998/23 зазначив, що сторони можуть включити до шлюбного договору умову, що повністю виключає можливість виникнення в майбутньому спільного подружнього майна.

Також Василь Крат із посиланням на судову практику розповів про кваліфікацію шлюбного договору як фраудаторного та його недійсність. Відповідаючи на запитання слухачів, він звернув увагу, що в СК України не передбачено норм про нікчемність, а тому можуть застосовуватися норми ЦК України. Щодо можливості ретроспективної дії шлюбного договору (врегулювання договором режиму майна, набутого до його укладення) Василь Крат зазначив: «На мою думку, за допомогою шлюбного договору можна врегулювати багато чого, в тому числі встановити ретроспективність, якщо це відбувається з доброю совістю та без зловживання».

Презентація Василя Крата – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Shlybnui_dogovir_prakt_kas_syd.pdf

Захід організував Комітет Асоціації правників України з цивільного, сімейного та спадкового права.

Верховний Суд